Заснування Львова

Заснування

Історики встановили, що на місці сучасного Львова, зокрема на Знесінні і в центрі міста навколо ринку Добробут ще у V столітті існували поселення. Навколишні землі, імовірно, належали до племінного утворення білих, або великих хорватів. В 907 році вони взяли участь у поході київського князя Олега на Константинополь, що свідчить про перебування цих теренів, вже у той час, в політичній орбіті Русі.

Також, за них, ймовірно, змагалися представники великоморавських і польських династій, поки у 981 році, за свідченням Нестора Літописця їх було остаточно приєднано до Русі Володимиром Святославичем, який збудував свій форпост — град Володимир. Після 1084 року на частині земель Волинського князівства утворився уділ братів Ростиславичів, який став основою для окремого Галицького князівства, до якого відійшли поселення, що стали зародком Львова.

Дату першої згадки про місто за радянського періоду виводили на підставі опису пожежі столичного міста Холма у Галицько-Волинському літописі, котра відбулася орієнтовно навесні 1256 року:

… І коли Данило і Василько збиралися до бою з татарами, трапилося таке, як кара за гріхи. Зайнявся Холм через окаянну бабу, і полум'я було таке, що з усієї землі було видно заграву, також і зі Львова по Белзьких полях, бо сильним було полум'я пожежі.

Засновником міста традиційно вважають галицького князя Данила Романовича, хоча жодне джерело не дає підстав для такого твердження. Л. Войтович на основі білоруско-литовських літописів і авторів XVI–XVIII ст. стверджує, що місто заклав Лев Данилович. Місто розташувалося на межі належних Левові Перемишльського та Белзького князівств.

Я. Ісаєвич припускає, що Данило Романович здійснював загальне керівництво будівництвом, а Лев Данилович керував роботами безпосередньо на місці. Л. Войтович зазначає, що Лев уже 1245 р. в битві під Ярославом командував окремим полком, отже, мав власний уділ, у якому міг закладати міста й без дозволу батька.

Існує гіпотеза про заснування Львова Данилом Романовичем 1247 року з нагоди одруження Лева Даниловича з угорською принцесою Констанцією, дочкою короля Бели IV. За роки незалежності, на підставі аналізу джерельних матеріалів, Іван Паславський обґрунтував версію про заснування Львова у 1240 році. Мечислав Орлович вказував, що заснування міста 1240 року певне було пов'язане з жорстоким зруйнуванням княжого Галича 1241 року.

Місто лежало на Галицько-Волинському шляху — відтинку важливого транс'європейського торговельного шляху, що відгалужувався від Великого Шовкового Шляху і через Кілію і Монкастро (тепер Білгород-Дністровський) вів до Галича і далі до Кракова і Німеччини.